Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 910/3425/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Міщенка П.К. (доповідача), Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Реверта" на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року господарського суду міста Києва від 07.06.2013 рокуу справі господарського суду № 910/3425/13 міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн"до 1. Акціонерного товариства "Реверта" (попередня назва АТ "Парекс Банка"), 2. Компанії "Lindmax LLP"про розірвання договорів та визнання припиненими зобов'язань

у судовому засіданні взяли участь представники:

Акціонерного товариства "Реверта":Савчук М.Ю. (довіреність від 18.06.2014 року),Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн": не з'явилися, Компанії "Lindmax LLP":не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року порушено провадження у справі №910/3425/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн" (далі - позивача) до Акціонерного товариства "Реверта", утвореного та зареєстрованого в Латвійській республіці (попередня назва АТ "Парекс Банк")(далі - відповідача-1), Компанії "Lindmax LLP", утвореної та зареєстрованої у Великобританії (далі - відповідача-2) про розірвання договорів поруки №2.1.16.4.-07/14-GS1 від 26.06.2007 року та іпотеки №2.1.16.4.-07/14-IE1 від 26.06.2007 року укладених між позивачем та відповідачем-1 ; визнання припиненими правовідносин за Договорами поруки №2.1.16.4.-07/14-GS1 від 26.06.2007 року та іпотеки №2.1.16.4.-07/14-IE1 від 26.06.2007 року; визнання відсутнім у відповідача -1 права вимагати та отримувати грошові кошти з позивача за Договорами поруки №2.1.16.4.-07/14-GS1 від 26.06.2007 року та іпотеки №2.1.16.4.-07/14-IE1 від 26.06.2007 року (том 1, а.с. 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про припинення правовідносин за оскаржуваними правочинами між позивачем та відповідачем-1, укладеними в забезпечення виконання зобов'язання відповідача-2 перед акціонерним товариством "Реверта" за Договором кредитної лінії №2.1.16.4.-07/14, на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку" та статті 559 Цивільного кодексу України, у зв'язку з припиненням зобов'язання відповідача -2 за Договором кредитної лінії №2.1.16.4.-07/14 з огляду на його виключення як юридичної особи за законодавством Великобританії з реєстру Компаній.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково; визнано припиненими правовідносини за договором поруки №2.1.16.4.-07/14 від 26.06.2007 року, укладеним між акціонерним товариством "Реверта" та товариством з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн"; визнано припиненими правовідносини за договором іпотеки №2.1.16.4.-07/14-ІЕ1 від 26.06.2007 року, укладеним між акціонерним товариством "Реверта" та товариством з обмеженою відповідальністю " Апстар Контінентал Юкрейн"; визнано відсутнім права акціонерного товариства "Реверта" вимагати та отримувати грошові кошти з товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн" за договором поруки №2.1.16.4.-07/14-GS1 від 26.06.2007 року, укладеним між акціонерним товариством "Реверта" та товариством з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн"; визнано відсутнім права акціонерного товариства "Реверта" вимагати та отримувати грошові кошти з товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн" за договором іпотеки №2.1.16.4.-07/14-ІЕ1 від 26.06.2007 року, укладеним між акціонерним товариством "Реверта" та товариством з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн"; в іншій частині в позові відмовлено; припинено провадження у справі №910/3425/13 до компанії "Lindmax LLP", стягнуто з акціонерного товариства "Реверта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн" 1147, 00 грн. витрат по сплаті судового збору (том 1, а.с. 141-146).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 07.06.2013 року в частині припинення провадження у справі щодо відповідача - 2, а також в частині задоволення вимог позивача до відповідача - 1 про визнання припиненими правовідносин за зазначеними договорами поруки та іпотеки та про визнання відсутніми прав відповідача-1 вимагати та отримувати грошові кошти з товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн" за цими договорами. Відповідач-1 просив прийняти у скасованій частині нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах до відповідачів 1 та 2 у цій часині позову, мотивуючи неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповнотою дослідження обставин справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) апеляційну скаргу відповідача-1 залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у даній справі залишено без змін (том 2, а.с. 162 - 168).

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач -1 звернувся з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду та просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині припинення провадження щодо відповідача-2 та в частині задоволення позовних вимог до відповідача-1 з визнанням припиненим його зобов'язання за спірними договорами іпотеки та поруки та визнання відсутнім права відповідача-1 на стягнення грошових коштів з позивача за спірними договорами іпотеки та поруки. В решті, відповідач-1 просив залишити без змін постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції. Скаржник аргументував порушенням судами першої та апеляційної інстанцій статей 25, 26, 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", внаслідок чого до спірних правовідносин було застосовано невірні норми матеріального права, статті 1032(1) Акта "Про компанії" 2006року Великобританії, статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", статей 33-35, 64-65, 101, 104 ГПК України, внаслідок чого суди дійшли помилкових висновків про визнання припиненими правовідносин за спірними договорами поруки та іпотеки та визнання відсутніми у відповідача-1 права вимагати та отримувати грошові кошти з позивача за зазначеними договорами поруки та іпотеки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Києвського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи касаційної скарги, вислухавши представника відповідача - 1 Савчук М.Ю., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено такі фактичні обставини справи:

26.06.2007 року між юридичною особою за законодавством Республіки Латвії, Акціонерним товариством "Парекс Банка", у зв'язку зі зміною назви Акціонерне товариство "Реверта" (далі - відповідач-1, АТ "Реверта") та юридичною особою за законодавством Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії Компанією "Lindmax LLP" (далі - відповідач-2, Компанія "Lindmax LLP") укладено договір кредитної лінії № 2.1.16.4.-07/14 (далі - Договір кредитної лінії), за умовами якого відповідач-1 надав відповідачу-2 кредит (кредитну лінію) в розмірі 2 900 000 євро. Відповідно до пункту 9.7 договору до нього застосовуються діючі правові акти Латвійської республіки, а відповідно до пункту 8.1 договору, будь-які спори, розбіжності чи вимоги, які випливають з договору та стосуються договору або його порушення, розірвання чи недійсності, остаточно розглядаються в Рижському Міжнародному третейському суді, згідно з діючими правовими актами в Латвійській республіці і регламентом даного третейського суду в складі одного третейського судді російською мовою на підставі поданих документів або по вибору банку в суді Латвійської республіки по місцю знаходженню Банку, або в суді іншої держави по підсудності (том 1, а.с. 15-23).

На забезпечення зобов'язань по зазначеному договору кредитної лінії, 26.06.2007 року укладено двохсторонній Договір поруки № 2.1.16.4.-07/14-GS1 між позивачем та відповідачем-1, згідно якого позивач поручився за виконання зобов'язань відповідача-2 перед відповідачем -1 за Договором кредитної лінії. Згідно пункту 12 договору до нього застосовуються діючі правові акти Латвійської Республіки, а відповідно до пункту 10 договору визначено, що будь-які спори, розбіжності чи вимоги, які випливають з договору та стосуються договору або його порушення, розірвання чи недійсності, остаточно розглядаються в Рижському Міжнародному третейському суді, згідно з діючими правовими актами в Латвійській республіці і регламентом даного третейського суду в складі одного третейського судді російською мовою на підставі поданих документів або по вибору банку в суді Латвійської республіки по місцю знаходженню Банку або в суді іншої держави по підсудності. Поручитель зобов'язується визнати процесуальні дії, які клієнт здійснить в процесі третейського суду, який буде порушений на підставі передбаченого Договором про зобов'язання порядку розгляду спорів, в тому числі, відносно призначення третейських суддів, якщо це буде потрібною (далі-Договір фінансової поруки, том 1, а.с. 25-26).

Також, на забезпечення зобов'язань по зазначеному договору кредитної лінії, 26.06.2007року укладено нотаріально посвідчений двохсторонній договір іпотеки № 2.1.16.4.-07/14-ІЕ1 з Додатком №1, за умовами якого позивач передав відповідачу-1 в іпотеку нерухоме майно - складську будівлю літ. "А", "А1", що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Малинська, буд. 3, загальною площею 7 146,40 кв. м. Відповідно до пункту 8.3 договору спори та протиріччя за цим Договором або у зв'язку з ним вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України; відносини які виникають під час та у зв'язку з укладенням цього договору та не врегульовані в ньому, регулюються чинним законодавством України (далі- Договір іпотеки, том 1, а.с. 27-46).

Судами встановлено, що 16.02.2012року господарським судом міста Києва порушено справу про банкрутство позивача №5011-15/1255-2012, в ході якої ухвалою попереднього судового засідання від 01.06.2012року визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги відповідача-1 на загальну суму 132 745 838,12грн., з яких 44 303 187,77грн. вимоги першої черги, забезпечені заставою, 20 931609,43грн. вимоги четвертої черги та 67 511 040,92грн. вимоги шостої черги (том 1, а.с. 77-88).

Матеріалами справи підтверджується перебування позивача у ліквідаційній процедурі банкрутства, введеній згідно постанови суду першої інстанції 27.08.2012року у справі №5011-15/1255-2012, що підтверджується підписанням позовної заяви у даній справі ліквідатором позивача Дорошенком Д.П. (том 1, а.с. 7, 52-57).

Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2012року відповідача - 2 припинено, як юридичну особу, згідно запису в файлі №ОС364318 Бюро Реєстрації компаній в місті Кардіф, Великобританія, засвідченого державним нотаріусом Великобританії Едвардом Янгом, що підтверджено Апостилем Міністерства закордонних справ Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії 26.11.2012року (том 1, а.с. 47-51).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про припинення юридичної особи відповідача-2 оскаржувалось в судовому порядку та скасовано згідно Наказу від 09.08.2013року Високого суду правосуддя у Лондоні, Великобританія, копія якого засвідчена державним нотаріусом Крістофером Джерардом Хіггінсом, що підтверджено Апостилем Міністерства закордонних справ Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії 09.09.2013року (том 2, а.с. 5-15).

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалами суду першої інстанції від 12.03.2013року, 02.04.2013року, 23.04.2013року, 07.05.2013року розгляд справи в суді першої інстанції відкладався 4 рази у зв'язку з нез'явленням сторін в судове засідання та неподанням витребуваних судом доказів, з останнім призначенням дати судового засідання на 07.06.2013року (том 1, а.с.101-102, 112-113, 119-120, а.с.131-132). При цьому ухвала від 12.03.2013р. надсилалась судом 1 адресату (том 1, а.с.102-зворот), ухвала 02.04.2013р. взагалі не надсилалась судом сторонам у справі, оскільки на її оригіналі відсутня відмітка канцелярії суду про відправлення (том 1, а.с.113-зворот), ухвала суду 23.04.2013р. надсилалась фізичним особам ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, які були представниками в Україні відповідача-1 в іншій судовій справі, незважаючи на подане відповідачем-1 05.03.2013року клопотання про надіслання йому ухвал суду з дотриманням Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995року шляхом надіслання ухвал суду за адресою юридичної особи відповідача-1 у Республіці Латвія з відповідним перекладом на латвійську мову (том 1, а.с. 95).

23.04.2013року ліквідатором позивача Д. Дорошенком надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу-1 копії позовної заяви, а зокрема, квитанції від 23.04.2013року про поштове відправлення без опису його вкладення, вагою 1.0кг (том 1, а.с.95).

Ухвала суду від 07.05.2013року відправлена в адресу 2 сторін у справі, в той час як до участі в справі залучались 3 сторони (позивач та 2 відповідачі), без надання жодних доказів належного повідомлення відповідачів 1, 2 за адресою їх місцезнаходження у Республіці Латвія та Великобританія (том 1, а.с.132-зворот).

01.06.2013року ліквідатором позивача Д.Дорошенком повторно надано суду доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви - квитанцію від 23.04.2013року та повідомлення 25.04.2013року компанії "ДХЛ Інтернешнл Україна" про вручення поштового відправлення особі - Andersone (том 1, а.с.134-135), однак доказів надіслання ухвали суду від 07.05.2013р. в адресу відповідачів 1 та 2 суду не надано.

Відповідно до статей 64, 77 ГПК України про призначення справи до розгляду суддя виносить ухвалу, яка надсилається сторонам, в ухвалі суду вказується про час і місце проведення судового засідання; про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце розгляду справи.

Розгляд справи судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду є безумовною підставою для скасування судового рішення апеляційним судом відповідно до частини 2 статті 104 ГПК України.

Згідно статті 10 (параграф "а") Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої приєдналася республіка Латвія 28.06.1995 року з відповідним застереженням: "Латвійська Республіка не заперечує щодо вільного пересування судових документів поштовими каналами безпосередньо адресату якщо документ подано латвійською мовою або він супроводжуватиметься перекладом на латвійську мову і він надісланий на адресу рекомендованим поштовим листом (з підтвердженням про вручення)".

Отже, встановивши відсутність доказів належного повідомлення відповідача-1 про час та місце судового засідання 07.06.2013року, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість залишення в силі рішення суду першої інстанції, прийнятого 07.06.2013року.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що оскільки відповідно до позовної заяви позивач самостійно визначив відповідача-2, як сторону позовного провадження, то господарський суд першої інстанції відповідно до приписів статей 22, 64, 77 ГПК України зобов'язаний повідомляти таку сторону про судові засідання у справі, до прийняття відповідного рішення про припинення провадження у справі згідно пункту 6 статті 80 ГПК України, яке виноситься за наслідком оцінки доказів припинення юридичної особи відповідача-2 в судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів надіслання судом першої інстанції ухвал суду в адресу відповідача-2 (зокрема, з дотриманням порядку, передбаченого Віденською конвенцією про право міжнародних договорів, ратифікованою Великобританією).

Отже, встановивши обставини того, що відповідачі 1, 2 у справі не були належно повідомлені судом першої інстанції про прийняття ухвали суду першої інстанції 07.05.2013року з відкладенням розгляду справи на 07.06.2013року, апеляційний суд, порушивши вимоги частини 2 статті 104 ГПК України дійшов помилкового висновку про можливість залишення в силі оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Таке рішення підлягало скасуванню в повному обсязі, з прийняттям власного рішення по предмету спору апеляційним судом.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до повноважень апеляційного суду згідно статті 101 ГПК України, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість розгляду в судах господарської юрисдикції позовних вимог, які випливали з Договору поруки № 2.1.16.4.-07/14-GS1 від 26.06.2007року, оскільки зазначений договір укладено між нерезидентом України та резидентом, з визначенням підвідомчості спору Ризькому Міжнародному третейському суду, або, по вибору банку, в суді Латвійської республіки по місцю знаходженню Банку, або в суді іншої держави по підсудності (пункт 8.1 Договору).

Отже, право альтернативного вибору підсудності (в Латвійському суді чи в суді іншої держави) згідно умов договору поруки було надано тільки одній стороні договору - Банкові, правонаступником якого є відповідач-1. Позивач таким правом згідно умов договору поруки наділений не був.

Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Отже, чинним законодавством України передбачено можливість передачі розгляду спору за участі іноземного учасника правовідносин на розгляд іноземного арбітражу (третейського суду).

Відповідно до частини 5 статті 80 ГПК України провадження у справі припиняється, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

З огляду на встановлене судами, вимоги позивача про розірвання договору поруки № 2.1.16.4.-07/14-GS1, про визнання припиненими правовідносин за договором поруки, про визнання відсутнім права відповідача-1 вимагати та отримувати грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн" за договором поруки заявлено з порушенням підсудності спору, визначеної згідно пункту 10 Договору фінансової поруки, оскільки сторонами укладено арбітражне застереження про передачу будь-якого спору щодо даного договору на розгляд до Ризького Міжнародного третейського суду, а позивач у справі не наділений за умовами договору поруки правом альтернативної зміни підсудності розгляду спору.

Отже, висновки апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про розгляд по суті спірних правовідносин за договором фінансової поруки суперечать зазначеним нормам законодавства України. Провадження в частині позовних вимог за договором фінансової поруки підлягає припиненню відповідно до частини 5 статті 80 ГПК України.

Переглядаючи в повному обсязі справу, зокрема в частині позовних вимог за договором іпотеки, апеляційний суд дійшов вірного висновку про можливість розгляду в судах України зазначених вимог, оскільки умовами укладеного договору іпотеки визначено можливість такого розгляду "в порядку, передбаченому чинним законодавством України" (пункт 8.3 Договору іпотеки).

Разом з тим, апеляційному суду, приймаючи власне рішення у справі за наслідком безумовного скасування рішення суду першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права, належало виходити з обставин правового статусу відповідача-2, встановленого апеляційним судом на момент розгляду справи в апеляційному суді.

Відтак, встановивши відновлення правового статусу відповідача-2, як юридичної особи, згідно з рішенням (наказом) від 09.08.2013року Високого суду правосуддя у Лондоні, Великобританія (том 2, а.с. 5-15), апеляційному суду належало відмовити по суті в задоволенні вимог позивача про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки № 2.1.16.4.-07/14-ІЕ1 за недоведенням підстав позову відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" та статті 593 Цивільного кодексу України.

Однак, апеляційний суд невірно застосував зазначені норми процесуального та матеріального права , не прийнявши власного рішення по предмету спору в зазначеній частині позовних вимог, за наявності встановлення апеляційним судом обставин відновлення правового статусу відповідача-2, як юридичної особи, за рішенням судового органу у Великобританії.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про невідповідність обраного позивачем способу захисту своїх прав вимогам статей 15, 16 Цивільного кодексу України в частині таких позовних вимог: "Визнати відсутнім права Акціонерного товариства "Реверта" (попередня назва Акціонерне товариство "Парекс Банка") вимагати та отримувати грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн".

Так, відповідно до зазначених норм цивільного законодавства, наведено перелік способів захисту майнових прав та інтересів, який не є вичерпним, серед яких є визнання права та припинення прововідношення. Разом з тим, цивільним кодексом визначено чіткий критерій виникнення права на захист цивільного права - у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також, законодавець надав суду право на застосування інших способів захисту майнових прав (інтересів) якщо вони встановлені договором або законом. Отже, виходячи з того, що сторони перебували у правовідносинах, які випливали з укладеного договору іпотеки, способи захисту їх майнових прав та інтересів повинні відповідати умовам укладеного договору.

Разом з тим, ні законодавством про іпотеку, ні укладеним договором іпотеки не передбачено такого способу захисту майнових прав іпотекодавця (позивача у справі), як визнання відсутнім права у іпотекодержателя вимагати та отримувати кошти від іпотекодавця за договором іпотеки. Така вимога за своєю правовою природою є вимогою про встановлення юридичного факту відсутності права в однієї із сторін зобов'язання, що суперечить поняттю зобов'язальних правовідносин.

З огляду на зазначене, в задоволенні позовних вимог позивача про визнання відсутнім права у відповідача, як сторони зобов'язальних правовідносин за договором іпотеки, слід відмовити.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2 не був стороною у спірному договорі іпотеки. Відтак, в задоволенні позову про розірвання та припинення договору іпотеки до юридичної особи відповідача-2 слід відмовити, оскільки позовні вимоги безпосередньо пов'язані з спірним договором, стороною якого не був відповідач-2.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом позовних вимог не вбачається посилання позивача на наявність будь-яких обставин, які згідно статті 651 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для розірвання договору іпотеки. Також позивачем не наведено жодних посилань на норми цивільного законодавства, внаслідок яких можна задоволити його вимогу про розірвання спірного договору. Отже вимога про розірвання договору іпотеки заявлена позивачем без обґрунтувань жодними обставинами та без посилання на норми права, які передбачають розірвання договору.

З огляду на зазначене, така вимога не відповідає приписам статті 651 Цивільного кодексу України та не може бути задоволена при розгляді справи по суті.

Відповідно до пунктів 2, 4 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої або апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, або припинити провадження у справі повністю або частково.

На підставі встановлення безумовних підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з розглядом справи в судовому засіданні за відсутності відповідачів 1, 2 не повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, порушення апеляційним судом норм процесуального права на предмет підсудності частини позовних вимог господарському суду та невірного застосування норм цивільного законодавства, виходячи з обставин укладення спірного договору іпотеки між відповідачем-1 та позивачем, підтвердження їх правового статусу як юридичних осіб, встановленого апеляційним судом, колегія судді Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, прийняття власного рішення про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог до обох відповідачів, які випливають з договору іпотеки, та припинення провадження у справі в частині позовних вимог, які випливають з договору фінансової поруки.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 80, статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Реверта" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року та Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі №910/3425/13 скасувати.

Прийняти у справі №910/3425/13 нове рішення :

"У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар контінентал Юкрейн" до Акціонерного товариства "Реверта" (попередня назва АТ "Парекс Банка") про розірвання договору іпотеки №2.1.16.4.-07/14-ІЕ1 від 26.06.2007року, про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки №2.1.16.4.-07/14-ІЕ1, про визнання відсутнім права Акціонерного товариства "Реверта" (попередня назва АТ "Парекс Банка) вимагати та отримувати грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар контінентал Юкрейн" за договором іпотеки №2.1.16.4.-07/14-ІЕ1 відмовити.

Провадження у справі 910/3425/13 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар контінентал Юкрейн" до Акціонерного товариства "Реверта" (попередня назва АТ "Парекс Банка") та компанії "Lindmax LLP" про розірвання договору поруки №2.1.16.4.07/14-GSI від 26.06.2007 року, про визнання припиненими правовідносин за договором поруки № 2.1.16.4.07/14-GSI, про визнання відсутнім права Акціонерного товариства "Реверта" (попередня назва АТ "Парекс Банка) вимагати та отримувати грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар контінентал Юкрейн" за договором поруки № 2.1.16.4.07/14-GSI припинити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн" (01023, місто Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 1/12, код ЄДРПУО 25409055) на користь Акціонерного товариства "Реверта" (Latvijas Republika, Riga, Republikas laukums 2A, LV - 1522, єдиний реєстраційний номер 40003074590) судових витрат за розгляд справи в апеляційному та касаційному судах на суму 7 409 грн. (сім тисяч чотириста дев'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн" (01023, місто Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 1/12, код ЄДРПУО 25409055) в дохід Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; рахунок отримувача - 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 820019; код класифікації доходів бюджету 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"; символ звітності банку 254) 5 735 (п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 00 (нуль) коп. судового збору за подання позову."

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук